Переглядаючи наш сайт, ви погоджуєтеся на використання cookie-файлів. Ми застосовуємо їх, щоб покращити якість сторінок, вони допомагають нам оцінити ваші потреби (допомагають в зборі статистики), а також допомагають нашим партнерам розміщувати правильний контент для вас з використанням нашого сервісу. Щоб дізнатися більше про Cookies, будь ласка, натисніть тут.

cookies
noimage

Історія Королівського замку Варшави

Історія Королівського замку тісно пов'язана з історією самої Варшави, оскільки будівництво першого замку збіглося за часом із зведенням цього міста, що почалося в кінці 13 століття. Перша фортифікаційна споруда, що входила в систему оборонних міських стін, зводилася з дерева і була укріплена земляними валами. Тоді замок був володінням князів мазовецьких і належав братам Конраду I і Болеславу II. У 1340-х роках Варшава перетворилася на важливий центр князівської влади, а замок став не лише місцем проживання князя і його свити, але і будівлею для урочистих прийомів і судових розглядів. У цей період на території замку з'явилася перша кам'яна споруда – Башта Гродзка, вибудувана в готичному стилі за образом Тевтонської вежі в Хелмно.

Першим польським королем, який побував у замку князів мазовецьких, став Владислав II Ягайло, який навесні 1426 року, під час подорожі з Казімєжа (Кракова) в Плоцьк, зупинився на кілька днів у Варшаві. Але тоді король був усього лише гостем князя Януша Мазовецького, землі якого ще не входили до складу Польського королівства. Однак, через сто років, в 1526 році Варшава перейшла у володіння династії Ягеллонів, оскільки останній представник мазовецької лінії, молодий князь Януш III помер бездітним. У 1529 році король Сигізмунд I скликав у замку перший сейм, щоб підтвердити королівське право на землі Мазовецького князівства, яке остаточно увійшло до складу Польського королівства.

Так почалася нова епоха замку, який незабаром став королівською резиденцією і місцем засідання Сейму. Перша ґрунтовна перебудова колишнього володіння мазовецьких князів відбулася за короля Сигізмунда II Августа, в 1569 році, коли на території Королівського замку під керівництвом італійського архітектора Джованні Баттіста Квадро з Лугано було збудовано багато нових будівель. Смерть короля в 1572 році перервала масштабні роботи по переробці замку, які продовжилися лише, коли в 1596 році король Сигізмунд III Ваза присвоїв Варшаві титул столиці. Тривалі роботи з розширення та поліпшення замку проводили відомі архітектори з Італії: Паоло де ла Корте, Джованні Тревано, Матео Кастелло та ін. Розкішні королівські покої, парадні зали для державних прийомів, Тронний зал, палата засідань Сейму та багато інших приміщеннь в замку були багато прикрашені ліпниною, позолотою, мармуровими елементами і оздобленими плафонами.

У період правління Владислава IV в 1630-40-х роках Королівський замок Варшави досяг піку свого процвітання; король, що був великим шанувальником мистецтва, зачаровувався італійською оперою і вирішив перетворити замок в центр театрального життя країни. У 1637 році в південному крилі Королівського замку був збудований театр, декорований в стилі бароко. На жаль, величезної шкоди багатству Королівського замку було завдано в роки шведської інтервенції (1655-56) і в період Північної війни, коли крім нанесених руйнувань загарбники вивезли із замку цінні колекції мистецтва, старовинні гобелени, меблі та зібрання книг королівської бібліотеки.

Кілька польських монархів займалися відновленням Королівського замку, але найбільшого успіху в цьому вдалося досягти Станіславу Августу Понятовському, останньому польському королю. Під час його правління відбулося кілька перебудов замку, було створено нове крило в стилі класицизму, бібліотека, Лицарський і Мармуровий зал, Королівські палати. Після зречення короля від престолу і поділу Польщі між Пруссією і Росією, Королівський замок Варшави втратив свій колишній блиск. У 19 столітті спорожнілу будівлю замку використовували для розміщення різних державних служб, і навіть здавали в найм під офіси комерсантам.

Після здобуття Польщею незалежності, у 1918 році Королівський замок був відреставрований, після чого в ньому розміщувалася резиденція президента Речі Посполитої Ігнація Мосціцького, а також дирекція Державних зборів мистецтва. На початку Другої світової війни будівля Королівського замку постраждала при бомбардуванні Варшави, але співробітники Національного музею, під керівництвом професора Станіслава Лоренца, ризикуючи власними життями, змогли врятувати деякі цінності й елементи інтер'єрів замку. У 1944 році гітлерівські війська безжально знищили столицю Польщі, перетворивши на руїни прекрасні та цінні історичні споруди. Для підриву Королівського замку Варшави було використано 10 тисяч динамітних зарядів, після яких від замку не залишилося каменя на камені.

Довгий час на місці колишнього замку розташовувався пустир, на якому влада планувала побудувати сучасні урядові будівлі. На щастя, в 1971 році Сейм остаточно відмовився від цих планів і прийняв рішення про відновлення Королівського замку Варшави. Аж до 1980 року кошти на будівництво надходили лише завдяки народним внескам та пожертвам. У 1984 році частина відновлених приміщень замку була вперше відкрита для відвідування, але реконструкція замку тривала ще багато років, охоплюючи не тільки комплекс будівель Королівського замку Варшави, але й територію прилеглих садів, а також садової тераси, відомої під назвою Аркади Кубіцького.