Переглядаючи наш сайт, ви погоджуєтеся на використання cookie-файлів. Ми застосовуємо їх, щоб покращити якість сторінок, вони допомагають нам оцінити ваші потреби (допомагають в зборі статистики), а також допомагають нашим партнерам розміщувати правильний контент для вас з використанням нашого сервісу. Щоб дізнатися більше про Cookies, будь ласка, натисніть тут.

cookies
noimage

Історія замку Еребру

Точкою відліку існування замку Еребру прийнято вважати середину 13 століття, хоча вичерпних даних про початок його будівництва не збереглося. За даними історичних записок місцевого єпископа, що датуються 18 століттям, замок був побудований за наказом відомого ярла Біргера, правителя Швеції і засновника Стокгольма. У той час замок являв собою невелику оборонну будову на острівці, що омивається річкою Свартон, і складався з масивної сторожової вежі, навколо якої височіли міцні 7-метрові стіни, що утворювали прямокутний внутрішній двір. Як і будь-який замок середньовіччя, Еребру в першу чергу замислювався як оборонна споруда, тим більше в цій місцевості перетиналися кілька важливих доріг: торговельні шляхи в Даларну, давні маршрути паломників до Норвегії, а також дорога Еріксгата – традиційний шлях прямування новообраних шведських правителів для огляду своїх володінь.

Значне розширення замку Еребру відбулося через століття, в епоху правління короля Магнуса Ерікссона, який не тільки зміцнив старовинну фортецю, але й збудував нові триповерхові житлові будови – північне і західне крило. У 1364 році замок Еребру був захоплений Альбрехтом Мекленбургським, який за підтримки німецьких князів захопив владу в Швеції. У 1434 році замок був переданий у володіння Енгельбректа Енегельбректссона, який прославився як ватажок великого народного повстання проти данців. Саме із замку Еребру відправився в 1436 році в останній похід тяжкохворий Енгельбрект, якого після смерті поховали в місцевій церкві Св. Миколая.

Наприкінці 15 століття в замку Еребру розташовувався датський судовий пристав Джонс Фальстер, що відрізнявся суворим і жорстоким ставленням до шведів. У 1501 році замок був обложений військами заколотників, що повстали проти датського короля Ганса, і в лютому 1502 року майбутній шведський регент Сванте Нільсон Стуре зайняв замок. У 1520 році замок Еребру знову ненадовго перейшов в руки датських правителів, але вже в 1521 році, під час повстання проти данського короля Крістіана II замок був обложений і взятий військом Густава Васи, майбутнього короля Швеції і засновника впливової династії.

У 1522 році за наказом Густава Васи почалося відновлення замку, який за минулі роки пережив чимало облог і битв. Король Густав I проводив у замку різні зустрічі, результати яких були дуже важливі для шведської державності. У 1529 році в замку Еребру пройшло засідання Синоду, на якому король скасував обітницю безшлюбності – целібат, а в 1540 році Густав I Васа видав тут закон про спадковість монархії. Після смерті короля замок перейшов до його сина, герцога Карла (майбутній король Карл IX), який зайнявся обширною реконструкцією свого володіння. Суворий середньовічний замок протягом декількох десятиліть змінював свій вигляд і в результаті перетворився на більш витончену будову в ренесансному стилі.

У період правління короля Карла IX в замку Еребру не тільки проживав монарх зі своїми придворними, а й проводилися засідання Риксдагу, тому при реконструкції замку умови безпеки були також дотримані. Від суші до замку, оточеному річкою, вів дерев'яний підйомний міст, а сама будова була захищена потужною фортечною стіною, посиленою гарматними баштами. У 1611 році в замку Еребру проводилася церемонія сходження на трон короля Густава II Адольфа. Остаточна перебудова замку була завершена тільки в 1625 році при вдові короля Карла IX, королеві Кристині, однак до цього моменту замок остаточно втратив своє стратегічне значення, а монарше сімейство надавало перевагу іншим, більш сучасним резиденціям.

Без належного догляду замок дуже швидко занепав і вже на початку 1700-х років одна з веж замку звалилася. У цей період замок почали використовувати як тюрму, облаштувавши камери для ув'язнених в підвалі головної вежі. Ремонт замку почався в 1758 році, коли до відновних робіт приступив архітектор Карл Йохан Кронштедт, що використав креслення придворного архітектора Карла Хорлемана. У результаті замок Еребру добув новий фасад в стилі класицизму, і в оновленому приміщенні розмістилися урядові установи і резиденція губернатора. У цей період округлі куполи на вежах замінили плоскими дахами, а фортечна стіна за непотрібністю була зруйнована і вільне місце перетворили на тераси.

У 1810 році в замку Еребру відбулася передача королівських регалій з рук колишнього короля Карла XIII в руки Жана-Батіста Бернадота, обраного на престол шведським парламентом. У 1856 році в замку було відкрито сховище значної частини зборів Краєзнавчого музею Еребру, яке розташовувалося тут до 1963 року. У кінці 19 століття почалася чергова грандіозна перебудова замку на громадські кошти, зібрані тими, хто ратував за повернення замку його колишнього, ренесансного вигляду. Реконструкцією замку з 1897 по 1901 роки займався архітектор Тор Торен, який надихався видами замків Гріпсхольм і Вадстена. У 20 столітті в замку в різні роки ще кілька разів проводилися ремонтні роботи, але змін у зовнішньому вигляді замку Еребру вони не залишили.